Історія хімічного факультету

У 2014-2015 навчальному році минає півстоліття з початку функціонування «нового» корпусу хімічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Хімічний факультет є одним із найстаріших у Київському університеті, а корпуси факультету мають складну архітектуру і цікаву історію.
Власне факультет був створений у 1933 р., але хімія викладалась в Університеті від дня його заснування. Однією з восьми кафедр фізико-математичного відділення університету Святого Володимира в 1834 р. була кафедра хімії, мінералогії і геології, а вже у 1905 р. було створено хімічне відділення, до складу якого ввійшли кафедри неорганічної, органічної та фізичної хімії. 

Першим професором хімії був Степан Федорович Зенович. Викладаючи неорганічну хімію (1834-1839 рр.), він повністю ігнорував експериментальні дослідження – були відсутні лабораторні заняття та демонстраційні лекційні досліди. Якісні зміни у викладанні хімічних дисциплін відбулись з приходом (1840-1859 рр.) ординарного професора кафедри хімії Гната Матвійовича Фонберга, який ввів обов’язкові лабораторно-практичні заняття у організованій ним хімічній лабораторії, яка спочатку містилась у приватному будинку, а у 1845 р. була переведена у щойно збудований учбовий корпус.

З часом бурхливий розвиток експериментальної хімії потребував більших лабораторних площ та кращого обладнання. Вже у квітні 1866 р. професори А.І. Тютчев та П.П. Алексєєв звертаються до Ради університету з рапортом про необхідність збудувати новий будинок для лабораторії. Завдяки наполегливості цих хіміків у 1873 р. університетом був побудований перший двоповерховий хімічнийкорпус. На 2-му поверсі були розташовані бібліотека, приміщення деканату, Велика хімічна аудиторія і 4 лабораторії, на 1-му поверсі – велика студентська лабораторія і 8 навчальних та науково-дослідних лабораторій і кімнат викладачів. У підвалі були механічна майстерня, сховище реактивів і хімічного посуду. На той час це була одна з кращих хімічних лабораторій на теренах Росії та України.

Бібліотека. Фото з випускного альбому 1938 року

Незабаром і ця будівля стала тісною, і знову ж таки зі ініціативою Алексєєва наприкінці 1880-х було добудовано 3-й поверх, де в 1891 розмістилися кафедра і лабораторія органічної хімії. Завідуючим кафедрою органічної хімії на той час став всесвітньо відомий вчений і педагог Реформатський С.М.

П.П. Алексєєв	Реформатський С.М.

Перебуваючи на стажуванні у Німеччині, Сергій Миколайович знайомився з найкращими проектами хімічних лабораторій.

У 1898 р. професори С.М. Реформатський, Н.А. Бунге та Я.А. Барзиловський подали клопотання про побудову ще одного хімічного корпусу, їм вдалося переконати фізико-математичний факультет і Вчену раду університету у необхідності цього кроку.

В результаті, у 1903 р. було добудовано другий 4-поверховий корпус факультету з трьома великими студентськими лабораторіями – неорганічної (1-й і 2-й поверхи) і аналітичної хімії (3-й поверх). На 4-му поверсі до війни були розташовані квартири деяких викладачів, що згодом були переобладнані на лабораторії кафедри неорганічної хімії.

У підвальному приміщенні були і зараз розташовані склодувна майстерня, а також лабораторії кафедри неорганічної хімії, які були обладнані і досі працюючими витяжними шафами та лабораторними столами.

Лабораторія неорганічної хімії імені А.М. Голуба

Варто зазначити, що під час І світової війни на базі хімічних лабораторій університету С.М. Реформатським організовано виробництво лікарських препаратів (анестетиків – хлороформу та ефіру, аспірину, тіоколу, сулеми, антифебрину, кофеїну та ін).
Хіміки завжди відчували дефіцит аудиторних і лабораторних приміщень. У кінці 1950-х років, у зв’язку з хімізацією народного господарства країни, постало питання про збільшення прийому на перший курс хімічного факультету. Ректорат університету (ректор – І. Т. Швець) прийняв ухвалу про розширення площ хімічного факультету за рахунок добудови нового 5-ти поверхового  корпусу на місці університетського гаражу та віварію, що належав Інституту фізіології тварин біологічного факультету.Віварій було тимчасово переміщено в підвал Червоного корпусу, а для гаражу побудовано приміщення поблизу нових корпусів університету в районі ВДНГ (вул. Ломоносова).
 

Старий хімкорпус перед початком будівництва (10.1961 р.)

На місці гаражів почали готувати площадку для нового корпусу. Попереду було багато сумісних робіт студентів та викладачів по демонтажу гаражів.

Університетський гараж і геологічна вежа, 1961р.

Головним ініціатором і «рушійною силою» побудови нового хімічного корпусу був Анатолій Терентійович Пилипенко – видатний вчений, педагог, блискучий організатор науки, академік НАН України, д.х.н., професор кафедри аналітичної хімії, декан хімічного факультету, заслужений діяч науки і техніки України та лауреат державної премії України.

Розбирання університетського гаражу на цеглинки

У жовтні 1961 року за активної участі студентів і молодих викладачів факультету билу розібрані університетський гараж і віварій. Після цього було вирито котлован і закладено перший камінь нового хімічного корпусу, на якому були присутні ректор І.Т. Швець, декан А.Т. Пилипенко, доценти А.І. Гончаров і Ф.Ф. Григоренко.

Знесення віварію	Закладання першого каменя нового хімкорпусу

У грудні 1961 р. приступили до будівлі нового корпусу.

Будівельний майданчик будівництва

Для нового хімкорпусу було використано типовий проект хімічного факультету, який одночасно було побудовано для Башкирського державного університету (м. Уфа) з доробкою четвертого поверху на зразок третього (п’ятий – як четвертий у проекті), внаслідок чого новий корпус вийшов заввишки, як старий.

І вже 1964-1965 навчальний рік студенти розпочали у новому корпусі. Напроти корпусу було ліквідовано аварійне підземне сховище хімреактивів, на місці якого зараз зеленіє і квітне факультетський яблуневий сад, закладений руками студентів (теперішніх професорів факультету) та височіють ялини.

А.Т. Пилипенко	Комплекс споруд хімічного факультету

Так промайнуло вже 50 років з часу добудови комплексу споруд хімічного факультету, змінились покоління студентів, але незмінним залишається наслідування та примноження кращих традицій, закладених Вченими та Вчителями нашої AlmaMater.