Наукова група д.х.н., проф. Неділько С. А.

СКЛАДНООКСИДНІ СПОЛУКИ ТА МАТЕРІАЛИ ДЛЯ НОВОЇ ТЕХНІКИ

Керівником наукового напрямку «Синтез та дослідження складнооксидних сполук та матеріалів для нової техніки» є доктор хімічних наук, професор кафедри неорганічної хімії Неділько Сергій Андрійович. Лауреат премії імені Тараса Шевченка Київського університету, автор понад 450 публікацій, у тому числі 1 монографії, 5 підручників, 12 методичних посібників, з них найважливіші:

  1. Загальна й неорганічна хімія. Задачі та вправи: навч. посіб. для студ. хім. спец. вузів / С.А. Неділько, П.П. Попель; ред. В.С. Зацарний. – К.: Либідь, 2001. – 397 с.;
  2. Математичні методи в хімії: підручник для студ. хім. спец. вищих навч. закладів / С.А. Неділько. – К.: Либідь, 2005. – 256 с;
  3. Високотемпературна надпровідність: монографія / С.А. Неділько, О.Г. Дзязько, М.А. Зеленько. – К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2010. – 191 c.
  4. Інформаційні технології в хімії: навч. посіб. / С.А. Неділько. – К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2015. – 328 c.

Також до наукової групи входять 2 старші наукові співробітники, 1 науковий співробітник, 1 молодший науковий співробітник (всі кандидати хімічних наук), 2 аспіранти, 3 бакалавра та 1 магістр.

Сфера наукових інтересів: синтез та дослідження складнооксидних сполук на основі перехідних металів (ванадію, кобальту, нікелю, купруму, мангану), лужних, лужно- та рідкісноземельних елементів з особливими електрофізичними, оптичними та каталітичними властивостями.

Напрямки наукової діяльності:

  1. Синтез складнооксидних сполук на основі перехідних металів (Co, Ni, Cu, Mn) та рідкісноземельних елементів РЗЕ з перовскітною або перовскітоподібною структур (фази Руддлесдена-Поппера, структура браунмілериту) твердофазним, сумісним осадженням, золь-гель (цитратним) методами, а також з використанням вторинного індукційного нагріву;
  2. Вивчення впливу умов синтезу (температури та тривалості термообробки, передісторії прекурсору, природи та концентрації модифікуючих добавок) на процеси фазоутворення, морфологічні характеристики (пористість, розмір та форма кристалітів), кисневу нестехіометрію та фізико-хімічні властивості, зокрема на величину питомого електричного опору ρ, температуру переходу в надпровідний стан Tc, та каталітичну активність оксидних матеріалів;
  3. Дослідження електрофізичних властивостей (температурної залежності питомого опору в інтервалі 77–350 К), каталітичної активності в реакції окиснення карбон (ІІ) оксиду, а також кисневої нестехіометрії та дефектної структури одержаних оксидних сполук.
  4. Знаходження залежності: хімічний склад – кристалічна структура – фізичні властивості оксидних сполук.

Методи дослідження:

  • Порошкова рентгенівська та електронна дифракція (X-Ray powder and electron diffraction);
  • Скануюча та трансмісійна електронна мікроскопія (scanning and tunneling electron microscopy);
  • Твердотільний ядерний магнітний резонанс (ЯМР), феромагнітний резонанс (ФМР) та електронний парамагнітний резонанс (ЕПР) (solid state nuclear, ferro- and electron paramagnetic resonance);
  • Синхронний диференційно-термічний та термогравіметричний аналіз (ДТА/ТГ аналіз) (synchronic DTA/TG analysis);
  • Інфрачервона спектроскопія та спектроскопія дифузного відбиття (infrared and diffuse reflectance spectroscopy);
  • Чотирьох-контактний метод вимірювання питомого опору (four point probe resistivity measurements).
Цікаво? Розкажи про нас друзям!